Вісник практичного психолога

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ –

Ляшенко Інна Миколаївна

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ПСИХОЛОГ У ДИТЯЧОМУ САДКУ?

Коли підходить час відправляти дитину в дитячий садок, ми все частіше стикаємося з тим, що на базі дитячого садка працює практичний психолог.

ХТО ВІН? ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ? І НАЙГОЛОВНІШЕ ПИТАННЯ, НАВІЩО? З МОЄЮ ДИТИНОЮ ВСЕ В ПОРЯДКУ І ЙОМУ ПСИХОЛОГ НЕ ПОТРІБЕН.

ПСИХОДІАГНОСТИКА

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета – визначити об’єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей.

РОЗВИВАЮЧІ ЗАНЯТТЯ

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам’ять, посидючість, логічне та образне мислення – в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для дітей різного віку.

КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЮЧА РОБОТА

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стрес – втрату близьких. Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (Заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і складаються в ході взаємодії дитини з психологом).

КОНСУЛЬТУВАННЯ БАТЬКІВ

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей – це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання . Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об’єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

Наступним напрямком роботи є просвітницький – регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті ЗДО проведення тренінгових занять з участю батьків, вихователів тощо.

ПСИХОЛОГ ДОПОМОЖЕ ВАМ У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ, РОЗКРИЄ НОВІ ГРАНІ ХАРАКТЕРУ МАЛЮКА, ДОПОМОЖЕ ЙОМУ СТАТИ ВПЕВНЕНІШИМ, ТОВАРИСЬКИМ І ЖИТТЄРАДІСНИМ.

Чи можна звертатися до психолога в дитячому садку індивідуально?

У психолога в дитячому садку існує години відвідування, в які його можна застати на роботі і спокійно поспілкуватися з ним в індивідуальному порядку. Відвідування психолога можуть бути обумовлені виникненням будь-якої проблеми в процесі виховання дитини. І, безумовно, якщо у вас є така можливість, то послугами психолога необхідно користуватися. Однак все ж варто розуміти, що психолог працює з великою кількістю дітей і у нього багато роботи.Тому не варто все його вільний час займати тільки своєю проблемою. Якщо ж вона настільки серйозна, то краще взагалі звернутися до приватного психолога або в спеціалізований заклад, де вам нададуть кваліфіковану допомогу в потрібному обсязі.

Крім роботи з педагогічним складом і батька психологи також призводять найважливішу частину своєї роботи - діагностику дітей на предмет відхилень або інших проблем.

В силу своєї зайнятості або інших причин не кожен батько може в достатньому обсязі приділяти увагу дитині, тому деякі проблеми з'являються не відразу або й зовсім не виявляються батьками. Саме тому дуже важливо, щоб психолог проводив якомога ретельніше діагностичну роботу з дітьми. Такий підхід дозволяє максимально швидко виявити психологічні проблеми у дитини і почати роботу над її усуненням. Також діагностична робота психолога допомагає оцінити рівень адаптації дитини до нових умов і зрозуміти, наскільки добре він засвоює навчальну програму.

Якщо ж психолог призначає індивідуальну консультацію для дитини або батьків, то вона передбачає поглиблену діагностику психологічного стану дитини. Настояти на проведення такої консультації можуть і батьки і педагогічний склад дитячого закладу.

Для виявлення особливостей розвитку дитини і подальшої їх діагностики застосовуються методи пов'язані з аналізом дитячої творчості. Як правило, дитину просять щось намалювати. Для роботи з дорослими психолог найчастіше використовує анкетування або бесіди.

Особливості адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу

Дитячий садок – новий етап у житті дитини, від успішного становлення якого будуть залежати подальші сходинки її життя. Адаптація завжди супроводжується емоційним стресом, оскільки змушує пристосовуватися до нових, незвичних раніше умов життя. Проте від готовності дитини і батьків до цього періоду буде залежати його тривалість та характер. Психолог Світлана Ройз, авторка книжки «Я сьогодні йду в садок» пише, що адаптація малюка триває від 1,5 до 6 місяців. Це залежить від темпераменту, характеру дитини та її відносин із батьками.

Більшості дітей буває складно адаптуватися до дитячого саду, ця складна адаптація виявляється в поганому сні дитини, втрати апетиту, плаксивості. Часто батьки ставлять самі собі питання про те, як же допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка.

Для того щоб період адаптації дитини пройшов безболісно, рекомендується:
- Спочатку пояснити дитині, що таке дитячий сад і навіщо туди ходять діти. Головне, намагатися простими словами створити позитивний образ садка (наприклад, у дитячий садок приходять такі ж як і ти діти, вони там разом грають, вчаться, їдять, в дитячому саду багато іграшок і лагідні вихователі, які піклуються про дітей).

- Заздалегідь познайомитися з розпорядком садка (режимом сну, що дитина повинна вміти вже робити самостійно), і поступово вводити цей режим дня вдома, а також навчати тому, що знадобиться в дитячому саду (вміння самостійно одягатися, умиватися, їсти).

- Бажано віддавати дитину в ту групу, в якій він вже знає кількох дітей (це діти ваших друзів або знайомих, сусідів, з якими ваша дитина вже спілкується). Заздалегідь познайомте дитину з вихователем групи, в яку відправиться ваш малюк.

- Пояснити дитині, до кого він може завжди звернутися за допомогою, якщо йому вона буде потрібна.

- До того, як відвести дитину в дитячий сад, рекомендується провести комплекс заходів по загартовуванню дитини, а також пройти медичний огляд, щоб переконатися, що дитина здорова.

- Бажано в перші тижні залишати дитину лише на кілька годин в дитячому саду, поступово збільшуючи цей час до необхідної норми.

- Не дозволяйте собі також критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято самою дитиною, що викличе в неї страх, невпевненість і небажання йти в це місце.

Період адаптації в середньому займає два-три місяці (якщо дитина безперервно відвідує дитячий садок), саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням ставиться до примх дитини в перші місяці відвідування дитячого саду.

У період адаптації, шановні батьки, ви можете допомогти своїй дитині і зарадити багатьом проблемам:

За можливості розширяти коло спілкування дитини, допомогти подолати їй страх перед незнайомими людьми: звертати уваги дитини на дії і поведінку сторонніх людей, викликати позитивне ставлення до них;
Не допускати висловлювань співчуття про те, що змушені віддавати дитину в дитячий садок;
Привчати до самообслуговування, заохочувати спроби самостійних дій;
Допомогти дитині розібратися з іграшками: для цього використовувати показ дій з ними, сюжетний показ, спільні дії, залучати дитину до спільної гри;
Розвивати наслідування та імітування у діях дитини: «політаємо як горобчики», «пострибаємо як зайчики»;
Вчити звертатися до іншої людини, ділитися іграшкою, жаліти дитину, яка плаче тощо.

До моменту вступу в дитячий садок дитина має вміти

самостійно сідати на стілець;
самостійно пити з чашки;
користуватися ложкою, їсти з хлібом;
активно брати участь в одяганні і роздяганні тощо.

Наочним прикладом мають виступати насамперед самі батьки. Вимоги до дитини мають бути послідовними і доступними. Важливо також постійно вправляти дитину у тих діях, якими вона оволодіває, заохочувати дитину, давати позитивну оцінку навіть за спробу виконання.

Поведінка дорослих і дітей під час війни

Під час війни і дорослі, і діти перебувають у шоковому стані в тому чи іншому ступені. Шоковий стан характеризується наявністю певних об’єктивних чи суб’єктивних факторів в оточенні, які загрожують життю та здоров’ю. Потрапивши у подібну ситуацію, людина може мати три види реакцій – «бий, біжи, завмри». Серед них немає правильної чи неправильної. Кожна реакція має свої передумови і засоби вираження. Кожна реакція є нормальною, адже всі ми різні, і наша психіка також функціонує не однаково.

Перше, що треба зробити батькам по відношенню до дітей, – налагодити діалог, давши зрозуміти, що ви з дитиною, ви поруч. Застосувати тактильний контакт (обійми, приголублення, рукостискання і т.ін.) Батьки для дитини є першим головним форпостом спокою та безпеки. Приховати хвилювання та розпач під час шокової фази стресу (війни) неможливо. Тому варто говорити дітям про свої емоції та почуття, навіть якщо вони негативні – страх, злість, безпорадність, таким чином ви на власному прикладі показуєте, що емоції – це нормально і говорити про них важливо.

Не менш важливо шукати точки опори. Зараз ними є наші Збройні Сили України, волонтери, міжнародні організації, які стали на бік справедливості та допомагають українцям у цей скрутний час. Якщо ви людина релігійна, то тоді для вас опорою безумовно стане Бог чи інші сили, в які ви вірите. Коли помічаєте, що дитина занепокоєна, обійміть її. Потім візьміть дитину за руки і скажіть, дивлячись в очі: «В Україні зараз іде війна, всім зараз страшно, всі переживають. Але наша армія нас захищає і робить все, щоб війна якомога швидше закінчилася перемогою добра над злом». Так ви не тільки підтримаєте дитину, а й розкажете їй про наших героїчних воїнів. Увага! Якщо дитина не хоче тактильного контакту – не чіпайте її, намагайтеся просто бути поруч і дайте зрозуміти, що ви поруч і на вашу допомогу можна розраховувати.

Буває, що в екстремальних ситуаціях дитина поводиться занадто агресивно, наприклад, штовхає чи кусає дорослих. У таких випадках варто визначити і озвучити її почуття. Ефективно у подібних ситуаціях працює арт-терапія. Так можна запропонувати дитині намалювати і знищити свій гнів. «Я бачу, що ти зараз злий і ти страждаєш через це. Давай зараз намалюємо твій гнів і знищимо це зображення». Якщо дитина не хоче малювати, можна знайти якусь стару іграшку чи подушку, яку не шкода зіпсувати, і нехай на ній дитина показує весь свій спектр негативних емоцій. Забудьте про залякування і не йдіть у конфронтацію із дитиною! Якщо дитині треба випустити пар – дайте їй це зробити. Батьківська задача – спостерігати, щоб гнів виражався саме відносно подушки для биття, а не стосовно оточуючих людей чи дітей.

Якщо дитина хоче плакати – дайте їй таку можливість. Не забороняйте сльози, адже разом із ними виходять продукти розпаду кортизолу – гормону стресу. Станьте опорою для дитини, яка плаче.

Ні в якому разі не нехтуйте собою. Пам’ятайте про те, що в літаку кисневу маску спершу одягають батьки, а тільки потім переходить черга до дітей. Потурбуйтеся про свій стан. Якщо ви знаходитесь у населеному пункті, де відносно спокійна ситуація, то намагайтеся при можливості висипатися та робити звичайні буденні справи – прибирати дім, готувати їжу, доглядати тварин і т.д. Обов’язково викроїть час для приємних дрібничок як-то чашка кави зранку чи чашка запашного чаю ввечері за переглядом серії улюбленого серіалу чи книжкою. Так ви показуєте дітям, що життя триває. Якщо є можливість, зберіться на годину-другу всією родиною та просто поговоріть по душах, залишивши при цьому гаджети в стороні. Не бійтеся також і своїх емоцій. Якщо треба плакати – плачте, хочете бити подушку – бийте! Таким чином ви дасте зрозуміти дитині, що емоції – це природньо і їх треба вміти переживати, а не закривати всередині. Але при цьому скажіть, що цей стан у вас мине і ви зможете далі займатися спільними справами.

І головне – не бійтеся просити про допомогу. Якщо вам хочеться, щоб вас обійняли – попросіть про це близьку людину, якщо хочеться, щоб допомогли зробити якусь річ – також варто попросити про допомогу, а після цього щиро подякувати тому, хто вам допоміг. Якщо ви розумієте, що самотужки не можете справитися зі своїм станом – зверніться до психолога по допомогу.

7 причин посміхатися: науковий підхід

Посмішка - емоція яка легко розпізнається. Посмішка запускає певні процеси в мозку людини, активуючи зв'язок «мозок-тіло».

Так чим корисна посмішка?

1. Посмішка робить нас щасливими (навіть при поганому настрої). Пам'ятайте про зв'язок мозок-тіло?

Так ось, звичайна усмішка посилає в мозок сигнал, що ми щасливі. А коли ми щасливі, організм починає виробляти різного роду ендорфіни, які піднімають настрій. Цей принцип був відкритий в 1980-х роках і підтверджений цілим рядом досліджень.

Але дослідження показують і зворотний бік: насупившись, люди починають відчувати себе нещасливими.

2. Посмішка робить щасливими оточуючих тебе людей. Посмішка - заразлива. Дослідження показують, що досить побачити усміхненого друга або подругу, і людина мимоволі починає робити те ж саме. Цікаво, правда? Коли хтось посміхається, він заражає хорошим настроєм інших людей. Усміхнена людина приносить щастя.

3. Посмішка робить нас більш привабливими. Ми звертаємо увагу на людей, які посміхаються. Існує фактор тяжіння: ми хочемо знати, хто і навіщо посміхається. Похмурість і гримаси відштовхують людей, а усмішка приваблює. Чарівна посмішка робить людину привабливішою в очах представників протилежної статі. Тому, наступного разу, коли будете призначати побачення, не забудьте посміхатися. Це зробить вашу «половинку» більш щасливою, а вас - більш привабливими.

4. Посмішка допомагає зняти стрес. Посмішка допомагає позбутися втоми, зношеності і перевантаженість. Посмішка здатна зменшувати відчуття тривоги. Коли сигнали, що ми щасливі (навіть якщо це і не зовсім так ... в даний момент), досягають мозку, організм, як правило, зменшує частоту дихання і серцевих скорочень. Зниження рівня стресу дуже благотворно позначається на здоров'я в цілому, так як в результаті знижується артеріальний тиск, поліпшується травлення і нормалізується рівень цукру в крові.

5. Посмішка більш приваблива, ніж макіяж. 69% людей вважають, що усміхнена жінка без макіяжу більш приваблива, ніж жінка без посмішки, яка використовує косметику. М'язи, які ми використовуємо, щоб посміхатися, підтягують обличчя, що робить людину молодше.

6. Посмішка позитивно впливає на здоров'я. Посмішка допомагає імунній системі працювати краще. Коли ви посміхаєтеся, ви більш розслаблені. Цілий ряд досліджень доводить благотворний вплив сміху на здоров'я людини, в т.ч. і те, що сміх схожий з міні-тренуванням, в результаті чого спалюється жир і поліпшується рельєф м'язів преса. Сміх також покращує кровообіг, знижує рівень цукру в крові, зменшує рівень стресу і покращує сон. Він також здатний підвищувати в організмі рівень антитіл, що борються з інфекціями і поліпшують роботу імунної системи.

7.Посмішка робить вас успішніше. Усміхнені люди виглядають більш впевнено. Одягніть посмішку на збори і зустрічі, і люди будуть реагувати на вас по-іншому. Згідно з дослідженнями, опитані схильні вважати, що такі люди більш привабливі, впевнені в собі.

За допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість

Вашої дитини до школи.

Анкета для батьків «ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»

Відповідайте на запитання «так» або «ні».

Чи хоче ваша дитина йти до школи?

Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор?)

Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

Чи вміє вона відмінювати іменники за зразком один – багато?

Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?

Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?

Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку, тощо?

Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

Отже, якщо їх:

15-18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшими братами та сестрами – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини. Добре, щоб вона навчилася читати і хоч трохи писати.