DytSadok.info

Вісник практичного психолога

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ –

Ляшенко Інна Миколаївна

Графік роботи

з понеділка по п’ятницю з 9.30 до 18.30

Скринька довіри

https://forms.gle/za1P3icK8z5wMnyNA

Гаряча лінія з питань запобігання насильства

Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)

Національна дитяча “гаряча лінія”

0800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ПСИХОЛОГ У ДИТЯЧОМУ САДКУ?

Коли підходить час відправляти дитину в дитячий садок, ми все частіше стикаємося з тим, що на базі дитячого садка працює практичний психолог.

ХТО ВІН? ЧИМ ЗАЙМАЄТЬСЯ? І НАЙГОЛОВНІШЕ ПИТАННЯ, НАВІЩО? З МОЄЮ ДИТИНОЮ ВСЕ В ПОРЯДКУ І ЙОМУ ПСИХОЛОГ НЕ ПОТРІБЕН.

ПСИХОДІАГНОСТИКА

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета – визначити об’єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей.

РОЗВИВАЮЧІ ЗАНЯТТЯ

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам’ять, посидючість, логічне та образне мислення – в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для дітей різного віку.

КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЮЧА РОБОТА

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стрес – втрату близьких. Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (Заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і складаються в ході взаємодії дитини з психологом).

КОНСУЛЬТУВАННЯ БАТЬКІВ

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей – це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання . Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об’єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

Наступним напрямком роботи є просвітницький – регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті ЗДО проведення тренінгових занять з участю батьків, вихователів тощо.

ПСИХОЛОГ ДОПОМОЖЕ ВАМ У СПІЛКУВАННІ З ДИТИНОЮ, РОЗКРИЄ НОВІ ГРАНІ ХАРАКТЕРУ МАЛЮКА, ДОПОМОЖЕ ЙОМУ СТАТИ ВПЕВНЕНІШИМ, ТОВАРИСЬКИМ І ЖИТТЄРАДІСНИМ.

Чи можна звертатися до психолога в дитячому садку індивідуально?

У психолога в дитячому садку існує години відвідування, в які його можна застати на роботі і спокійно поспілкуватися з ним в індивідуальному порядку. Відвідування психолога можуть бути обумовлені виникненням будь-якої проблеми в процесі виховання дитини. І, безумовно, якщо у вас є така можливість, то послугами психолога необхідно користуватися. Однак все ж варто розуміти, що психолог працює з великою кількістю дітей і у нього багато роботи.Тому не варто все його вільний час займати тільки своєю проблемою. Якщо ж вона настільки серйозна, то краще взагалі звернутися до приватного психолога або в спеціалізований заклад, де вам нададуть кваліфіковану допомогу в потрібному обсязі.

Крім роботи з педагогічним складом і батька психологи також призводять найважливішу частину своєї роботи - діагностику дітей на предмет відхилень або інших проблем.

В силу своєї зайнятості або інших причин не кожен батько може в достатньому обсязі приділяти увагу дитині, тому деякі проблеми з'являються не відразу або й зовсім не виявляються батьками. Саме тому дуже важливо, щоб психолог проводив якомога ретельніше діагностичну роботу з дітьми. Такий підхід дозволяє максимально швидко виявити психологічні проблеми у дитини і почати роботу над її усуненням. Також діагностична робота психолога допомагає оцінити рівень адаптації дитини до нових умов і зрозуміти, наскільки добре він засвоює навчальну програму.

Якщо ж психолог призначає індивідуальну консультацію для дитини або батьків, то вона передбачає поглиблену діагностику психологічного стану дитини. Настояти на проведення такої консультації можуть і батьки і педагогічний склад дитячого закладу.

Для виявлення особливостей розвитку дитини і подальшої їх діагностики застосовуються методи пов'язані з аналізом дитячої творчості. Як правило, дитину просять щось намалювати. Для роботи з дорослими психолог найчастіше використовує анкетування або бесіди.

Поведінка дорослих і дітей під час війни

Під час війни і дорослі, і діти перебувають у шоковому стані в тому чи іншому ступені. Шоковий стан характеризується наявністю певних об’єктивних чи суб’єктивних факторів в оточенні, які загрожують життю та здоров’ю. Потрапивши у подібну ситуацію, людина може мати три види реакцій – «бий, біжи, завмри». Серед них немає правильної чи неправильної. Кожна реакція має свої передумови і засоби вираження. Кожна реакція є нормальною, адже всі ми різні, і наша психіка також функціонує не однаково.

Перше, що треба зробити батькам по відношенню до дітей, – налагодити діалог, давши зрозуміти, що ви з дитиною, ви поруч. Застосувати тактильний контакт (обійми, приголублення, рукостискання і т.ін.) Батьки для дитини є першим головним форпостом спокою та безпеки. Приховати хвилювання та розпач під час шокової фази стресу (війни) неможливо. Тому варто говорити дітям про свої емоції та почуття, навіть якщо вони негативні – страх, злість, безпорадність, таким чином ви на власному прикладі показуєте, що емоції – це нормально і говорити про них важливо.

Не менш важливо шукати точки опори. Зараз ними є наші Збройні Сили України, волонтери, міжнародні організації, які стали на бік справедливості та допомагають українцям у цей скрутний час. Якщо ви людина релігійна, то тоді для вас опорою безумовно стане Бог чи інші сили, в які ви вірите. Коли помічаєте, що дитина занепокоєна, обійміть її. Потім візьміть дитину за руки і скажіть, дивлячись в очі: «В Україні зараз іде війна, всім зараз страшно, всі переживають. Але наша армія нас захищає і робить все, щоб війна якомога швидше закінчилася перемогою добра над злом». Так ви не тільки підтримаєте дитину, а й розкажете їй про наших героїчних воїнів. Увага! Якщо дитина не хоче тактильного контакту – не чіпайте її, намагайтеся просто бути поруч і дайте зрозуміти, що ви поруч і на вашу допомогу можна розраховувати.

Буває, що в екстремальних ситуаціях дитина поводиться занадто агресивно, наприклад, штовхає чи кусає дорослих. У таких випадках варто визначити і озвучити її почуття. Ефективно у подібних ситуаціях працює арт-терапія. Так можна запропонувати дитині намалювати і знищити свій гнів. «Я бачу, що ти зараз злий і ти страждаєш через це. Давай зараз намалюємо твій гнів і знищимо це зображення». Якщо дитина не хоче малювати, можна знайти якусь стару іграшку чи подушку, яку не шкода зіпсувати, і нехай на ній дитина показує весь свій спектр негативних емоцій. Забудьте про залякування і не йдіть у конфронтацію із дитиною! Якщо дитині треба випустити пар – дайте їй це зробити. Батьківська задача – спостерігати, щоб гнів виражався саме відносно подушки для биття, а не стосовно оточуючих людей чи дітей.

Якщо дитина хоче плакати – дайте їй таку можливість. Не забороняйте сльози, адже разом із ними виходять продукти розпаду кортизолу – гормону стресу. Станьте опорою для дитини, яка плаче.

Ні в якому разі не нехтуйте собою. Пам’ятайте про те, що в літаку кисневу маску спершу одягають батьки, а тільки потім переходить черга до дітей. Потурбуйтеся про свій стан. Якщо ви знаходитесь у населеному пункті, де відносно спокійна ситуація, то намагайтеся при можливості висипатися та робити звичайні буденні справи – прибирати дім, готувати їжу, доглядати тварин і т.д. Обов’язково викроїть час для приємних дрібничок як-то чашка кави зранку чи чашка запашного чаю ввечері за переглядом серії улюбленого серіалу чи книжкою. Так ви показуєте дітям, що життя триває. Якщо є можливість, зберіться на годину-другу всією родиною та просто поговоріть по душах, залишивши при цьому гаджети в стороні. Не бійтеся також і своїх емоцій. Якщо треба плакати – плачте, хочете бити подушку – бийте! Таким чином ви дасте зрозуміти дитині, що емоції – це природньо і їх треба вміти переживати, а не закривати всередині. Але при цьому скажіть, що цей стан у вас мине і ви зможете далі займатися спільними справами.

І головне – не бійтеся просити про допомогу. Якщо вам хочеться, щоб вас обійняли – попросіть про це близьку людину, якщо хочеться, щоб допомогли зробити якусь річ – також варто попросити про допомогу, а після цього щиро подякувати тому, хто вам допоміг. Якщо ви розумієте, що самотужки не можете справитися зі своїм станом – зверніться до психолога по допомогу.

7 причин посміхатися: науковий підхід

Посмішка - емоція яка легко розпізнається. Посмішка запускає певні процеси в мозку людини, активуючи зв'язок «мозок-тіло».

Так чим корисна посмішка?

1. Посмішка робить нас щасливими (навіть при поганому настрої). Пам'ятайте про зв'язок мозок-тіло?

Так ось, звичайна усмішка посилає в мозок сигнал, що ми щасливі. А коли ми щасливі, організм починає виробляти різного роду ендорфіни, які піднімають настрій. Цей принцип був відкритий в 1980-х роках і підтверджений цілим рядом досліджень.

Але дослідження показують і зворотний бік: насупившись, люди починають відчувати себе нещасливими.

2. Посмішка робить щасливими оточуючих тебе людей. Посмішка - заразлива. Дослідження показують, що досить побачити усміхненого друга або подругу, і людина мимоволі починає робити те ж саме. Цікаво, правда? Коли хтось посміхається, він заражає хорошим настроєм інших людей. Усміхнена людина приносить щастя.

3. Посмішка робить нас більш привабливими. Ми звертаємо увагу на людей, які посміхаються. Існує фактор тяжіння: ми хочемо знати, хто і навіщо посміхається. Похмурість і гримаси відштовхують людей, а усмішка приваблює. Чарівна посмішка робить людину привабливішою в очах представників протилежної статі. Тому, наступного разу, коли будете призначати побачення, не забудьте посміхатися. Це зробить вашу «половинку» більш щасливою, а вас - більш привабливими.

4. Посмішка допомагає зняти стрес. Посмішка допомагає позбутися втоми, зношеності і перевантаженість. Посмішка здатна зменшувати відчуття тривоги. Коли сигнали, що ми щасливі (навіть якщо це і не зовсім так ... в даний момент), досягають мозку, організм, як правило, зменшує частоту дихання і серцевих скорочень. Зниження рівня стресу дуже благотворно позначається на здоров'я в цілому, так як в результаті знижується артеріальний тиск, поліпшується травлення і нормалізується рівень цукру в крові.

5. Посмішка більш приваблива, ніж макіяж. 69% людей вважають, що усміхнена жінка без макіяжу більш приваблива, ніж жінка без посмішки, яка використовує косметику. М'язи, які ми використовуємо, щоб посміхатися, підтягують обличчя, що робить людину молодше.

6. Посмішка позитивно впливає на здоров'я. Посмішка допомагає імунній системі працювати краще. Коли ви посміхаєтеся, ви більш розслаблені. Цілий ряд досліджень доводить благотворний вплив сміху на здоров'я людини, в т.ч. і те, що сміх схожий з міні-тренуванням, в результаті чого спалюється жир і поліпшується рельєф м'язів преса. Сміх також покращує кровообіг, знижує рівень цукру в крові, зменшує рівень стресу і покращує сон. Він також здатний підвищувати в організмі рівень антитіл, що борються з інфекціями і поліпшують роботу імунної системи.

7.Посмішка робить вас успішніше. Усміхнені люди виглядають більш впевнено. Одягніть посмішку на збори і зустрічі, і люди будуть реагувати на вас по-іншому. Згідно з дослідженнями, опитані схильні вважати, що такі люди більш привабливі, впевнені в собі.

За допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість

Вашої дитини до школи.

Анкета для батьків «ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»

Відповідайте на запитання «так» або «ні».

Чи хоче ваша дитина йти до школи?

Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

Чи може ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор?)

Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

Чи вміє вона відмінювати іменники за зразком один – багато?

Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?

Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?

Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку, тощо?

Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

Отже, якщо їх:

15-18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшими братами та сестрами – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини. Добре, щоб вона навчилася читати і хоч трохи писати.

Поради практичного психолога

Не порівнюйте

свою дитину з іншими дітьми

Усі діти різні. У світі годі знайти дві абсолютно однакові дитини. Навіть близнюки, котрі мають однакову зовнішність, відрізняються характерами. Кожна дитина має унікальні особливості, тому некоректно порівнювати її з іншими дітьми.

У сучасному розвиненому світі люди все ще не припиняють порівнювати себе з іншими людьми – за зовнішнім виглядом, рівнем освіти, успіхами на роботі, станом здоров’ям тощо. Коли порівняння стосується дітей, можна подумати, що їх оцінюють лише за діяльністю, не помічаючи в них живих людей. Досить часто можна почути фрази: «Чим займається ваша дитина?», «Що в неї добре виходить?» тощо. Дітей оцінюють так, ніби купують мобільний телефон або автомобіль. Батьки звикли так робити, бо порівняння – це частина людської природи.

Дорослі звикли порівнювати своїх дітей не тільки з чужими, а й із близькими родичами – двоюрідними братами, сестрами тощо. Від батьків часто можна почути розмови про те, хто з дітей вищий, у кого який колір волосся… Але якщо вашу дитину порівнюють з іншою дитиною, це не повинно вплинути на ваш підхід до виховання.

Що відбувається, коли ви порівнюєте дитину з однолітками?

Порівняння негативно позначається на зростанні й розвитку дитини. Негативний ефект від порівнянь відчувають і батьки. Вони починають думати: «Ми погані батьки», «Ми недостатньо робимо для своєї дитини» тощо.

недовіра в таких ситуаціях призводить до того, що батьки починають виховувати дітей за допомогою умовлянь;
невпевненість у собі, яку відчувають батьки в таких ситуаціях, знижує їхню самооцінку. Згодом це передається й дітям;
порівняння спричиняє погіршення взаємин між батьками й дитиною;
дитина росте в негативному середовищі, яке перешкоджає її розвитку.

Як уникнути порівнянь?

Завжди нагадуйте собі, що порівняння неминуче. Спілкуючись з іншими батьками, ви мимоволі порівнюватимете свою дитину з чужими дітьми. Але ви у змозі тримати дитину подалі від такого середовища й намагатися самим рідше вдаватися до порівнянь.

Порівняння й конкуренція – це певний спосіб життя. Не дозволяйте порівнянням міняти ваші звички й способи взаємин із дитиною.

Зосередьтеся на тому, чого ви вже досягли, що у вас добре виходить. Подумайте, як вам пощастило, що ви маєте таку дитину.

У кожної людини є певні слабкості. Не переймайтеся із цього приводу. Не варто зосереджуватися на недоліках, краще подумайте, які сильні сторони властиві вам і вашій дитині.

Пишайтеся своєю дитиною. Радійте кожному моменту, який ви проводите разом.Ми чудово знаємо, що ніхто не досконалий. Але іноді усвідомлення власної недосконалості змушує нас засмучуватися. Усі батьки прагнуть, аби їхня дитина була найкращою у всьому. Але якщо у вас або вашої дитини щось виходить не досить довершено, – не біда. Учіться бути щасливими за будь-яких обставин і навчіть цього дитину. Намагайтеся вдосконалюватися в ролі батьків і краще розуміти свою дитину.

Усі батьки дотримуються власного стилю виховання. Тому немає сенсу порівнювати себе з іншими батьками. Навчитися виховувати дитину можна тільки на власному досвіді. А відтак радимо сприймати цей процес як подорож, а не змагання. Вам завжди буде замало того, що ви маєте, і ви завжди прагнутимете чогось більшого. Порівняння – це нескінченний процес, тому зберігайте позитивний настрій. Зрозумійте, що дитині цілком достатньо того, що вона вже має. Радійте цьому – і рано чи пізно ви навчитеся жити без порівнянь.

«Позитивна самооцінка –

основа життєвого успіху дитини»

Позитивна самооцінка — основа життєвого успіху дитини самооцінка, оцінка своїх можливостей і перспектив спочатку складається на основі оцінок і ставлення батьків. Надалі дитина, сама того не усвідомлюючи. діє відповідно до батьківських прогнозів. Наприклад, твердження батька: «З тебе нічого путнього не вийде!» може запрограмувати дитину на поразку в житті. Висока самооцінка сприяє особистісному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів (неповноцінності, переваги).

У сім’ях, в яких позитивно оцінюють особистість дитини, виявляють віру в її можливості, звертають увагу на досягнення, не перебільшуючи їх при цьому, поважають її думку, надають підтримку, у неї формується висока самооцінка. Рівень домагань такої дитини, те, на що вона претендує в житті, те, чого прагне досягнути, відповідає її можливостям. У майбутньому вона зможе ставити перед собою конкретні завдання і виконувати їх.

Дитина із заниженою самооцінкою зростає в сім’ї, де байдужі до неї, втручаються в її життя тоді, коли виникають проблеми, зокрема з успішністю, а зазвичай мало цікавляться заняттями і переживаннями своєї дитини. Негативно відгукуючись про дитину, акцентуючи увагу на її помилках і поразках, порівнюючи з іншими, успішними дітьми, батьки формують негативне самосприйняття. Дитина з низькою самооцінкою не претендує на багато що в житті – ні в теперішньому часі, ні в майбутньому, не ставить перед собою високої мети, оскільки не впевнена, що зможе її досягнути, постійно сумнівається у своїх можливостях, які в реальності вищі ніж вона передбачає. Вірджинія Сатир, відомий сімейний психолог; стверджувала, що всі болі людини, її проблеми і навіть злочини –

все це результат низької самооцінки, яку люди не змогли ні усвідомити, ні змінити.

Завищена самооцінка формується тоді, коли дитину виховують за принципом кумира сім’ї, постійно похвалюють її, вважають винятковою, чекають від неї високих результатів, орієнтують на першість в усьому. Виростаючи, така дитина багато чекає від життя: популярності, матеріального достатку. Однак не вміє співвідносити свої можливості з вимогами ситуацій. Розраховано тільки на успіх, вона переживає невдачі як життєву трагедію.

Вплив батьків на становлення особистості дитини відбувається не тільки прямим, а й опосередкованим способом. Багато хто з психологів вважає що особистість формується шляхом навчання та ідентифікації (оточення) зі значущими людьми. У нормі дівчатка ідентифікують себе з мамою, а хлопчики – з татом. Наслідком ідентифікації є інтроекція, тобто «вбирання» в себе цінностей, установок, рис характеру когось із батьків дитина засвоює його способи поведінки, тобто починає поводитися подібним чином. Спостерігаючи за поведінкою близьких дорослих, дитина вчиться бути чуйною, альтруїстичною, чи, навпаки – агресивною, злою. Ставлення батьків до сусідів, друзів, до роботи, грошей фіксується в сфері психіки дитини, чого вона не усвідомлює, але поступово це стає її ставленням. Система цінностей і норм поведінки формується через спостереження й моделювання поведінки батьків. Однак не треба вважати, що дитина – це «чиста дошка», на якій під впливом соціуму «пишуться » характеристики особистості.

Дитина народжується з генетично заданими властивостями, що складають основу її індивідуальності. Базові властивості особистості, які називають темпераментом, обумовлюють індивідуальний спосіб реагування (поведінки) дитини, особливості її емоційної сфери.

Подібно до дерева, особистість дитини залежить від середовища свого зростання. Звичайно, діти можуть «рости» і в несприятливих умовах, бо сила життя нездоланна, але при цьому є ймовірність, що зростання їх піде «не в тому напрямі» і особистість буде дисгармонійною.

Що робити зі страхами дитини?

Що таке дитячі страхи, напевно, знає кожен. Більшість з них з віком минають, деякі залишаються, але не нагадують про себе, а деякі навіть у дорослому віці заважають. Проте дитячі страхи – це цілком нормальне, переборне явище, і те, як швидко ці страхи минуть, залежить від якості батьківської підтримки.

В першу чергу, не слід забороняти малюку озвучувати те, що той чогось боїться. Він повинен мати можливість висловлювати свої тривоги і переживання, в тому числі і негативні. Завдання батьків при цьому – максимально допомагати йому подолати реальні і уявні небезпеки.

Психологи наголошують на типовій батьківській помилці, яка породжує надмірні тривоги: на звичці лякати дітей, котрі погано поводяться, що прийдуть злий бабай, сірий вовк, чужий дядя, Баба Яга і заберуть їх! Так, дійсно, згадуючи дитинство, майже кожен зараз пам’ятає погрози батьків, що буде, якщо не з’їсти кашу або історії про того, хто заховався у темній кімнаті чи на горищі. І проблема в тому, що подібні погрози від найближчих, котрим діти довіряють найбільше, звучать дуже реалістично, а помножені на дитячі яскраві фантазії і наївність, посилюються і нерідко супроводжують малюка і в старшому віці.

Батьки для дитини найближчі і найрідніші люди, від них малюк найбільше очікує підтримки і розуміння, довіряє їм, розраховує на їх захист у всіх страшних ситуаціях. Тому, якщо погрожують батьки чи бабусі і дідусі, у дитини виникають суперечливі почуття: з одного боку, вона любить рідних,

довіряє їх словам та авторитету, a з іншої сторони – такі слова змушують її сумніватися у всьому і у всіх, породжують недовіру. І це легко пояснюється: слова “прийде злий бабай і забере тебе” завідомо брехливі, тож побачивши, що ніякий бабай не приходить, дитина бачить, що її обдурили. І тут же з’являється розуміння, що раз покарання не буде, слухатися батьків не обов’язково. Разом з цим малюк розмірковує: “Чому моя мама готова віддати мене бабаю? Я ж її люблю, хіба вона мене не любить?”

Завдання батьків – не заперечувати страхи дітей словами “ти боягуз, висоти не слід боятися”, а заохочувати їх розібратися в них і зрозуміти, що загрози нема: “темрява – це просто відсутність світла, у цій кімнаті нема нічого того, чого не було вдень, монстрів чи привидів не існує”

Корисно також долати страхи разом з дітьми: за руку заходити в незнайоме темне приміщення, тримати в руках мишеня, гладити собаку, показуючи власним прикладом, що боятися не варто.

Пам’ятайте, що не треба панікувати і занадто перейматися психічним здоров’ям дитини, якщо зіткнулися з такою проблемою. Це черговий етап розвитку малюка, який необхідно просто пережити разом з ним, показуючи підтримку і готовність завжди прийти на допомогу.

Подоланий спільними зусиллями страх – це запорука самовпевненості дитини і віри в її сили та можливості.

Бажаю душевного спокою і гарного настрою!

Будьмо толерантними один до одного, до дітей, до самих себе!!!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Шляхи запобігання насильств

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї:

– допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимсь із дорослих, сприяйте тому, аби вона не замикалась у собі;

– обговоріть ситуацію, її причини, можливі наслідки;

– допоможіть їй зрозуміти, що в тому, що батьки сваряться, немає її вини;

– якщо не впораєтесь самі – звертайтесь до психолога.

Пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування.

Вплив сучасних мультфільмів на психіку дитини

У свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі мультфільми корисні. На жаль, часто трансльовані сьогодні мультфільми побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести небезпечні для дитини наслідки!

Дитина всю інформацію сприймає у вигляді образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не секрет, що часто некерована агресивна поведінка дітей, пов’язана з копіюванням ними поведінки героїв популярних мультфільмів.

Тому підбираючи мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви завантажуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині.

Ознаки «шкідливого мультфільму»:

Колір. Головні герої розфарбовані яскравим, ядовитим кольором. Цей прийом експлуатує здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості відволіктися.
Головні герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим.

Декілька рекомендацій для того, щоб перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди:

* Час, проведений дитиною біля екрану має суворо дозуватися, по можливості без винятків. Лікарі-офтальмологи рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для дітей 5-6 років – 30 хвилин.

* Дивіться мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?»

Раджу такі як: «Бембі», «Король Лев», «Фіксики», «Чаггінктон», «Кролик Петрик», «Супер літаки», «Сезон полювання» – вони про доброту, дружбу, взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому.

Підбираючи мультфільми для перегляду, переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із зором, та й задоволення від мультфільму буде не те.

Як навчити дитину дружити

Маля, що не має друзів, викликає побоювання з точки зору повноцінного розвитку особистості. Навіть найтісніші стосунки з батьками не можуть замінити гру з іншими дітьми.

Гуляти тільки з батьками для дитини – не кращий варіант. Їй потрібно вчитися вибудовувати стосунки, спілкуватися, заводити друзів.

Розкажіть своєму малюкові просте правило: стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе. І особистим прикладом демонструйте, як саме це робити.

З раннього дитинства давайте дитині можливість спілкуватися з дітьми якнайбільше.
Учіть малюка бути уважним до навколишніх, співпереживати, розуміти інших людей.
Діти з адекватною самооцінкою набагато легше встановлюють контакти з навколишніми. Подбайте про дитячу самооцінку.
Покажіть маляті способи виходу з конфліктних ситуацій.
Демонструйте позитивний приклад гармонійного спілкування з навколишніми.

Що таке ментальне здоров’я: навіщо воно нам і як за нього дбати

За визначенням ВООЗ, ментальне здоров’я (психічне здоров’я) – це стан благополуччя, при якому людина може реалізовувати власний потенціал, долати життєві стреси, продуктивно й плідно працювати та робити внесок у життя своєї спільноти.

Що може впливати на психічне здоров’я та добробут:

– індивідуальні особливості людини;
– соціальні обставини, в яких вона є;
– середовище, в якому вона живе.

Ці три фактори постійно впливають один на одного і зумовлюють те, що називається психічним станом людини.

Психічні розлади – це порушення психічного здоров’я людини, які часто характеризуються певною комбінацією тривожних думок, емоцій, поведінки та стосунків з іншими. Для прикладу, депресія, тривожний розлад, розлад поведінки, біполярний розлад, психоз.

Варто пам’ятати, що психічне здоров’я – це не лише відсутність розладів. Що більше ми піклуємося про нього, то легше нам жити в цьому швидкозмінному світі. І це не означає, що психічно здорова людина не може сумувати або не має жодних проблем. Навпаки, саме наявність цих проблем і те, як ми з ними справляємося, не ізолюючи себе від оточуючих і не входячи в депресивні стани, визначає, наскільки міцне психічне здоров’я ми маємо.

Ментальне здоров’я людини може змінюватися залежно від багатьох чинників. Здебільшого, воно порушується, коли вимоги соціуму, оточення або людини самої до себе перевищують її здібності та ресурси.

Що більший тиск стресорів, то менш стійкими ми стаємо. Якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся самостійно, шукайте підтримки серед близьких людей, яким довіряєте. Якщо несприятливий стан триває більше двох тижнів і покращення не наступає – варто звернутися до фахівця.

Більш детальну інформацію можливо отримати на комунікаційних майданчиках Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»:

Спеціальна сторінка – http://howareu.com
Facebook – https://www.facebook.com/howareu.program
Instagram – https://www.instagram.com/howareu_program
YouTube – https://www.youtube.com/@howareu_program
Twitter – https://twitter.com/howareuprogram
Telegram – https://t.me/howareu_program
TikTok – https://www.tiktok.com/@howareu_program

Десять кращих методів релаксації для дітей

Вправи й техніки, які допоможуть дитині зняти напругу та відновити свої сили

Від страху темряви до спроб впоратись із тривожними станами, дитина відчуває свої власні страхи, тривоги й переживає свої особливі стресогенні ситуації. Батькам варто навчити дітей деяких з найбільш ефективних методів релаксації, щоб допомогти їм управляти їх щоденними стресами. Тим самим ви дасте дітям необхідні інструменти, які будуть допомагати їм протягом усього життя

Десять чудових способів допомогти дітям розслабитись

Існує безліч методів, які діти можуть використовувати, щоби знизити рівень напруги й розслабитись. Кожний з них по-різному ефективний і сприймається індивідуально. Спробуйте для початку навчити дитину одного-двох із запропонованих далі методів, а потім поступово навчайте інших у міру її готовності.

1. Глибоке дихання. Глибоке дихання – це ефективний спосіб уповільнення природної реакції організму на стрес. Воно уповільнює серцевий ритм, знижує кров'яний тиск і забезпечує почуття впевненості. Цей простий метод підходить практично всім.

- Вдихніть глибоко.
- Затримайте дихання на мить.
- Повільно видихніть.

- Продовжуйте дихати глибоко, поки не віднайдете почуття спокою.

2. Прогресуюча релаксація м'язів. Прогресуюча релаксація м'язів – це прекрасний спосіб зняти стрес. Релаксація досягається шляхом напруги й подальшого розслаблення різних груп м'язів тіла.

Обличчя – попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.

Щелепи – попросіть дитину щільно стиснути щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці, а потім відпустити уявну кістку й повністю розімкнути щелепи. Повторити три рази.

Руки та плечі – попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити три рази.

Кисті рук – нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити три рази, а потім виконати вправу іншою рукою.

Живіт – нехай дитина ляже на спину і всього на мить максимально напружить м'язи живота. Потім нехай розслабить живіт. Повторити три рази, а потім виконати цю ж вправу стоячи.

Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу в ногах, а потім розслабиться. Повторити три рази.

Виконуючи ці вправи, попросіть дитину спостерігати, як добре почувається тіло, коли вона розслабляє кожну його частину. Мета виконання цих вправ полягає в тому, щоб досягти повного розслаблення м'язів тіла.

3. Фізичні вправи. Фізичні вправи – це дієвий вид відпочинку. Ходьба, біг, плавання й активні ігри – це ті види вправ, які подобаються дітям. Однак не забувайте займатись під музику. Є багато музичних композицій із вправами для будь-яких вікових категорій.

4. Візуалізація. Візуалізація також відома як метод візуально керованих образів. Ця техніка використовує уяву, щоб уповільнити мозкову діяльність і позбутись негативних думок і тривоги. Цей метод особливо ефективний після виконання прогресуючої релаксації м'язів і дозволяє спочатку розслабити м'язи, а потім заспокоїти розум. Уявлення за допомогою сили образного мислення прекрасного, спокійного місця – це один з видів візуалізації для зниження рівня стресу, доступний майже кожній дитині. Також може бути корисна колірна візуалізація, їй легко навчити дитину.

Попросіть дитину відтворити в уяві улюблений колір, який примушує її відчувати себе спокійно й безпечно.

Нехай вона уявить, що «вдихає» цей колір у себе й поширює його по всьому тілу разом з видихом.

Нехай дитина продовжує візуалізувати, доки не наповниться цим особливим розслаблюючим кольором.

Замість кольору можна використовувати заспокійливий звук, особливий аромат або відчуття тепла чи світла.

5. Сміх. Сміх – це чудовий спосіб зняти стрес і допомогти організму розслабитись. Ось кілька способів змусити дитину сміятись:

- розповідайте анекдоти;
- робіть гримаси по черзі;
- дивіться смішні мультфільми.

6. Розтяжка. Розтяжка знімає накопичене напруження у м'язах. Навчіть дитину обережно розтягувати кожну групу м'язів і відчувати при цьому, як вони поступово розслабляються.

7. Музика. Прослуховування заспокійливої музики може допомогти дитині зосередитись. Навіть дуже маленькі діти можуть насолоджуватись класичною музикою, яка сприяє релаксації.

8. Медитативні техніки. Медитативні техніки – йога, наприклад, – розслабляють і розум, і тіло. Ось проста техніка, яку ваша дитина може використовувати як в домашніх умовах, так і у школі.

Коли дитина сидить на ліжку вдома чи за партою перед початком уроку, нехай вона покладе руки на коліна й закриє очі.

Наступний крок - повільні й рівномірні вдихи й видихи.

Кожний вдих і видих вважається як один рахунок, дитина повинна рівно дихати, принаймні до п'ятдесяти (у класі нехай спробує дихати до тридцяти).

Коли дитина оволодіє цією технікою, їй необхідно зосередитись і слухати своє дихання. Якщо в неї буде виходити, дитина почне відчувати себе більш спокійною й зосередженою.

Коли вона закінчить рахувати до п'ятдесяти, їй треба зробити дуже глибокий вдих, повільно видихнути й відкрити очі.

9. Обійми. Заохочуйте дитину, коли вона притискає до себе домашнього улюбленця або людину, яку любить. Така взаємодія знижує кров'яний тиск і зменшує кількість гормонів стресу.

10. Напруга пальців ніг. Напруга пальців ніг знімає напругу іншої частини тіла. Цю просту вправу слід повторювати по десять разів в одному підході.

Ляжте на спину й відчуйте пальці ніг.

За допомогою м'язів зігніть всі десять пальців ніг у напрямку обличчя й рахуйте до десяти.

Розслабте пальці й порахуйте до десяти.

Виконуйте вправи разом.

Багато з методів у цьому списку ефективні для людей будь-якого віку. Не соромтесь змінювати кожний з методів, щоби зробити їх придатними для віку вашої дитини, не втрачайте можливості брати участь самі. Зниження рівня напруги й релаксація батьків позитивно впливають на дитину.